ЧИ ВСІ МОЖУТЬ КАТАТИСЯ ВЕРХИ та як купити коня на OLX – розказує тренер з верхової їзди Даяна Куценко

Є люди, яким дуже пощастило, і вони вже з дитинства точно знають, чим хочуть займатись у житті. Саме так сталось у Даяни, яка з 12 років займається верховою їздою, і зараз у свої 24 роки має трьох коней та десятки учнів, яких вчить кататись верхи. Ми розпитали її про особливості утримання цих тварин та їхні звички, про життя тренера з верхової їзди та про те, як це взагалі  –  займатись кінним спортом в Україні.

Даяна
Куценко

навчає верховій їзді, спортсменка, фотограф

ЗАХОПЛЕННЯ З ДИТИНСТВА

Я з дитинства любила коней. Тому завжди, в парку чи на екскурсіях, не оминала нагоду покататися верхи. Але цього мені було мало, тож вже з 12 років я записалась у клуб і почала серйозні заняття – спочатку мене навчили їздити риссю, потім галопом, потроху стрибати. Через рік я вже брала участь у змаганнях як спортсмен. Щоб розвиватися у кінному спорті далі, був потрібен власний кінь, і через кілька років батьки, які бачили, що моє зацікавлення тільки посилюється, змогли його мені купити. Так, деяким дітям в такому віці не дозволяють завести собаку, а в нас з самого початку за догляд за конем повністю відповідала я. Їздила до нього 6 разів на тиждень, під наглядом тренера тренувалася.

ТРЕНЕРСЬКА КАР’ЄРА

Мій шлях як тренера почався досить логічно – з невеликих прогулянок кроком, які мені давали проводити на моїй першій конюшні, де я займалась з моїм першим тренером. У нас там було декілька сильних спортсменів, і коли приходило багато людей і тренери не встигали, вони давали нам під наглядом водити прогулянки або тренувати новачків.

Спочатку я не збиралася ставати професійним тренером, довгий час я себе в цьому не бачила. Але у нас з плином часу, а пройшло вже більше ніж 10 років, будь-який спортсмен приходить до того, що починає тренувати. І зараз мені подобається розвиватися не лише як спортсмен, а і як тренер. Бачити, як люди, що спочатку боялися коня, впевнено скачуть галопом по майданчику, і їх вчила тільки я на коні, якого теж навчила я. Дуже приємно, що комусь я можу відкрити світ коней.

НАЙСКЛАДНІШЕ У НАВЧАННІ ВЕРХОВІЙ ЇЗДІ

Що у моїй роботі найскладніше? Переконати людину, що вона може. Дуже часто я стикаюся з тим, що фізично людина здатна, а через невпевненість у собі, через якийсь страх… Не страх перед конем навіть, а побоювання, що не вийде, що людина впаде, хоча ніяких передумов для цього немає. Саме це дуже багатьох зупиняє у розвитку – невпевненість у собі. Оцей момент ми теж маємо враховувати при навчанні. Якщо ми настроєні, що результат буде, він дійсно буде. Якщо ми очікуємо, що кінь нас не буде слухатися, ми впадемо, нічого не вийде – під час тренування все валитиметься з рук, кінь не слухатиметься, буде робити що хоче: стояти, йти не туди.

Дуже важливо натренувати внутрішній стрижень. От колись був такий випадок. Дівчинка дуже хотіла зі мною тренуватися, але я тоді ще цим не займалася. Вона просила її потренувати перед відбором до однієї зі спортивних шкіл. Урешті-решт я взяла для неї коня в оренду, але на тренуванні як вона не намагалася підняти коня в рись, щоб той хоч трохи побіг, нічого не виходило, кінь її не слухався. Аби їй допомогти, я сіла на коня, щоб він зрозумів, чого ми хочемо. Та мені навіть нічого не потрібно було робити, бо моя внутрішня впевненість, не встигла я ще сісти у сідло, подіяла на коня і він побіг галопом. Доволі швидко і туди, куди мені треба. Я впливала на нього буквально силою думки. Сідає знову моя невпевнена учениця, і у неї знову нічого не виходить. У такому випадку справа не в коні, а в нашій голові. Так, потрібно розвивати не лише фізичну форму, а й оцю впевненість у собі. І тільки тоді кінь буде поважати тебе і слухатися.

ЯК, ДЕ ТА ЗА СКІЛЬКИ МОЖНА КУПИТИ КОНЯ

Насамперед, коли вибираєш коня, потрібно визначитися з метою його придбання. Виходячи з цього, ти підбираєш його так, щоб він відповідав певним критеріям. Завжди поруч є більш досвідчений тренер, який їде зі своїм спортсменом дивитися коня. Мого першого коня ми їздили вибирати з татом і тренером. Я сідала на коня, їздила верхи, стрибала.

КОНІ ДАЯНИ

  • Буенос-Айрес – 8 років, куплений на кінному заводі

    Одного зі своїх спортивних коней на ім’я Буенос-Айрес, на якому я виступаю на змаганнях, я купувала на кінному заводі. Ми з тренером поїхали, подивилися його, я сіла, пострибала… У мене було декілька варіантів коней на цьому заводі, я всіх їх дивилася. Але у мене є особлива чуйка на коней, і я відчувала, що найімовірніше візьму саме цього коня. Так і вийшло, я забрала Буеноса.

  • Маніту – 9 років, куплений на OLX

    Маніту у мене приблизно пів року. Мені потрібен був кінь, щоб вчити людей. Буенос вчити не може, він для цього занадто буйний. Спершу я брала коней в оренду, але коли розпочався активний сезон, мені вже не могли давати стільки коней, а учнів стало доволі багато. Тому, аби вийти з цієї ситуації, я вирішила купити власного учбового коня. Оскільки бюджет на такого коня у мене був обмежений, я вирішила подивитися варіанти коней на OLX – побачила оголошення, мені сподобався кінь, я списалася у Viber з власником. Він продавав двох братів, хотів їх продати разом, але я сказала, що можу забрати лише одного. Через декілька днів він мені написав, що знайшов другого покупця, тож ми можемо везти коней удвох до Києва. Я погодилася, і так почалася наша епопея з купівлею Маніту. Поки ми їздили дивитися на коня, людина, що збиралася купувати його брата, зникла, і в результаті Маніту їхав до Києва сам. Мабуть, він таки дуже хотів поїхати до мене, тому все отак і склалося.

  • Хеопс – 8 років, куплений за оголошенням

    Хеопс в мене зовсім недавно. Так коней купувати не можна, нікому не рекомендую, але оскільки моя інтуїція мене рідко підводить, я дозволила собі розкіш купити коня по Інтернету. Я не бачила його до того, як він приїхав до мене. На момент прийняття рішення я бачила лише оголошення, фото та інформацію про нього. Я не їздила до нього, не сідала на коня. Я шукала ще одного учбового коня, вже була готова віддати завдаток за одного коня з Харкова. Але продавець після того, як я повідомила, що готова дати завдаток, просто зник. Що ж… тоді я дала оголошення в групі з продажу амуніції та коней – вказала бюджет, вік, зріст… І от мені написали про Хеопса. Я подивилася фото та відео і зрозуміла, що це мій кінь – треба брати. І не минуло й тижня, як він стояв у мене в конюшні в Києві.

ОСОБЛИВИЙ СВІТ

  • За умови хорошого догляду коні живуть десь  25-30 років. А є й довгожителі.
  • Кінь може брати участь у змаганнях, якщо за ним добре доглядають, до 20 років, а у навчанні – і до 25.
  • Дорослий кінь коштує від 25 тисяч гривень, лоша – від 15. І до мільярдів євро. Спортивні коні дуже дорогі. Ті, що на професійній арені виступають, на Олімпійських іграх, на Кубку світу.
  • Утримання, якщо брати по Києву, складає 10-15 тисяч гривень на місяць. Це оренда денника, в якому живе кінь, його корм, якісь базові потреби та базовий догляд. Якщо це спортивний кінь, то може витрачатися і 1 000 доларів на місяць. Якщо ви користуєтеся маленькою конюшнею десь у полях-лісах, то може бути і 10 тисяч гривень. Усе залежить від коня, необхідного догляду і як далеко від міста його тримають.
  • Оптимальне співвідношення ваги коня і вершника можна розраховувати за формулою – вага вершника має складати близько 15% ваги коня.
  • У кожного коня є паспорт, де вручну промальовуються всі його плямки, щоб було зрозуміло, що паспорт належить саме цьому конику. Є ветеринарні служби, що закріплені за кожним містом, за кожним районом. Коли на заводі народжується лоша, його мають зареєструвати. Ветеринар, що приймає пологи, підписує акт про приплід. З цим актом треба їхати до ветеринарної служби, де вже видають паспорт коня.
  • Важливо, що такі великі і потужні тварини доволі тендітні в плані здоров’я. З ними треба обережно поводитися, правильно вибирати сідло, щоб не було проблем зі спиною. Також важливо стежити за режимом харчування коня – ці тварини дуже чутливі до раціону, розкладу.
  • Необхідно щомісяця робити коню педикюр. Раз на пів року коням підпилюють зуби, щоб не було гострих країв і вони не могли поранити собі щоки.

ТРЕНЕР ТА ФОТОГРАФ

Окрім тренувань, я роблю тематичні фотосесії – це ще одне моє велике захоплення, яке також  почалося з дитинства – з фотографування квіточок, заходів сонця і, звісно, конячок. А далі, коли я розмірковувала, яку сферу діяльності вибрати, щоб її можна було поєднувати з кінним спортом, я подумала про фотографію. Спробувала. Спочатку це були просто портретні фотосесії, але… потім я перейшла до знімків з кіньми. Оскільки я знаю коней, знаю, як з ними поводитися, як красиво фотографувати не лише людину, а й коня, у мене є велика перевага над іншими фотографами. Тут, зокрема, потрібно знати саме анатомію коней. У мене виходили гарні роботи, люди йшли на фотосесії, і таким чином це розвинулося у великий проєкт. Я регулярно знімаю з кіньми тих дівчат, які займаються кінним спортом, і тих, які до цього ніколи не бачили коней зблизька, але дуже цього хотіли.

Хочете читати наші матеріали першими та кожного дня дізнаватись щось новеньке?
Підписуйтесь на наш канал у Telegram!

Read the article in English.