I WANT TO RIDE MY BICYCLE: як це взагалі – проїхати на велосипеді 5 200 кілометрів за 72 дні

Як любите подорожувати? На авто чи літаку? Чи, може, ви фанат поїздів або складаєте маршрути так, щоб за нагоди пересуватись на човні? А як вам ідея вирушити до іншої країни на… велосипеді? Ось і нам здається, що це дуже круто і дуже важко. Як такі мандрівки відбуваються насправді, як варто до них готуватись та з чим доводиться інколи стикатись, нам розповідає людина, що проїхала на велосипеді 5 200 км. Маршрут, який ви зможете повторити, теж додаємо.

Олександр
Богаченко-Мішевський

38 років, подорожує на велосипеді 5 років

МРІЯ ДИТИНСТВА

Я з дитинства мріяв про подорожі, любив роздивлятись атлас світу та уявляв собі, як мандрував би між усіма цими незнайомими і дивними географічними назвами. Коли виріс, почав ходити в різноманітні походи, потім якось купив квиток в один кінець до Індії, напозичав грошей у друзів і вирушив шукати пригод в Азії. Повернувся через 3 місяці, уже маючи певне уявлення про світ, в якому можна не боятись ризикувати і можна з маленьким бюджетом почувати себе вільним.

ДО ЄВРОПИ – НА ВЕЛОСИПЕДІ

Коли стало відомо, що скоро буде можливість відвідувати Західну Європу без віз, з’явилась ідея поїхати туди на велосипеді. До цього у мене було не так вже багато велосипедного досвіду, окрім покатушок навколо Києва і кількох походів на пару днів Україною. Але була впевненість, що все вдасться. Тому я взяв свій старий велосипед, все спорядження (не спеціалізоване велосипедне, а просто похідне), позичив велобаул та придумав маршрут. Спочатку думав поїхати до Лісабона, на край континенту, але все ж для першого разу обрав поїздку з Ужгорода до Амстердама. До найвелосипеднішого міста Європи! Маршрут мав досить умовний вигляд, і я його трохи змінював по ходу, заїжджаючи в якісь цікаві місця, типу печер у Чехії чи словацьких Високих Татр.

Уже на третій день у Словаччині виявилось, що маю проблему з колесом, а ще через пару днів обід колеса тріснув. Добре, що поруч проїжджав місцевий велоактивіст, і він був на великому авто, в яке вліз мій велосипед. Він довіз мене до Кошице, де я купив нове колесо і продовжив свою подорож.

ОСОБЛИВА СВОБОДА

Коли доїхав до Амстердама через півтора місяці після старту, то зрозумів, що це далеко не остання моя поїздка. Саме на велосипеді відчуваєш особливу свободу – можеш де завгодно заночувати в наметі (навіть якщо це заборонено в якійсь країні, люди майже ніколи не переймаються тим, що якийсь велосипедист скромно поставив свій намет у лісі ввечері і вранці його зібрав). Можеш користуватись аналогом каучсерфінгу для веломандрівників – Warmshowers – і знаходити майже скрізь таких самих «двоколісних» людей, які з радістю приймуть тебе в гості. Можна пересуватися в комфортному для себе темпі, уникати жвавих автомобільних трас і насолоджуватися природою та ландшафтами навколо. І все це коштує порівняно дешево, я витрачаю гроші лише на їжу та іноді на ремонт велосипеда (дешевше хіба що автостоп).

Через кілька тижнів мандрівки з’являється якийсь особливий стан свідомості, коли абсолютно чітко уявляєш своє місце у світі, немає нічого зайвого, легше контролювати емоції. Мабуть, це і називається просвітленням, а ще це абсолютна свобода.

У 2018 році я наважився проїхати через всю Скандинавію, стартувавши з Копенгагена. Через Швецію потрапив у Норвегію, доїхав до найпівнічнішої точки континенту – Нордкапу. Звідти повернув на південь і, проїхавши через Фінляндію, фінішував у Гельсінкі. А вже позаминулого року я вирішив доїхати від України до Португалії. Біля Ужгорода, куди дістався потягом, я перетнув українсько-словацький кордон. Далі поїхав Угорщиною до Будапешта. Побував на озері Балатон, а далі на мене вже чекала Словенія. Марибор, Любляна – і ось уже Італія! Трохи більше ніж тисяча кілометрів з моменту старту.

Далі маршрут пролягав Середземноморським узбережжям. Майже щодня бачив море, купався в ньому, насолоджувався морськими заходами сонця і світанками. Поблизу Венеції довелося ремонтувати велосипед, міняти втулку колеса. До Франції потрапив на другий місяць мандрівки. Поблизу Канн і Сен-Тропе знайшов ідеально прозору воду і красиве скелясте узбережжя.

У Барселоні залишився на кілька днів, відпочивав. Уже дорогою звідти був змушений пришвидшитись, аби встигнути до Лісабона вчасно – у мене був куплений авіаквиток додому.

Фінішував на мисі Рока – найзахіднішій точці Європи. Мені подарували пляшку портвейну, сидів там з цією пляшкою і дивився, як сонце ховається за обрієм. Усього проїхав близько 5 200 кілометрів за 72 дні.

КАРТА ПОДОРОЖІ

Ви можете переглянути на  Google Maps

ЩО БРАТИ З СОБОЮ?

  • Спорядження для кемпінгу – намет, спальник, каремат.
  • Усе, щоб мати змогу готувати їжу.
  • Інструменти для мінімального ремонту велосипеда (складний ремонт допоможе зробити веломеханік, зазвичай це не набагато дорожче, ніж в Україні).
  • Одяг, але не дуже багато. Наприклад, я всі брудні речі намагаюсь якомога швидше випрати і висушити по дорозі, повісивши на багажник.

NOTA BENE

Аналог каучсерфінгу для веломандрівників – Warmshowers

* з англійської – Я хочу їздити на велосипеді

Хочете читати наші матеріали першими та кожного дня дізнаватись щось новеньке?
Підписуйтесь на наш канал у Telegram!